Епілог

Епілог

- Чудово! Гарно вийшло! – посміхнулась Ембері, і Платон не втримався і знову її поцілував. 

Вони стояли на березі озера в парку, годували нахабних качок, які зібралися при березі й вимагали ще й ще булки, яку кидали їм молоді люди. Ембері якраз робила селфі з Платоном і качками. Але Платон відволік її від фотографування своїм поцілунком. Вона радо відповідала, насолоджуючись близькістю хлопця. Адже давно вже була закохана в Платона, але мовчала про це, втім, як і він. Обоє боялися зіпсувати гарну дружбу, зробити перший крок до чогось більшого, ніж приємне спілкування. 

Після подій у «Віртуозній Грі» минув місяць. У день оголошення переможця, коли всі вітали Сонячну Машину, вони з Ембері вийшли з хмарочосів-«лампочок» разом. Тримаючись за руки. Говорили мало. Все більше цілувалися. І поїхали до Платона додому. Тепер вони живуть разом. І Платон всерйоз обдумує, яку обручку купити, щоб зробити Ембері пропозицію руки та серця. Він хвилюється, що купить не таку гарну, яку б хотіла дівчина. Адже вона розуміється на естетиці. 

Ембері нині крутий віртдизайнер, і її навіть запрошували на роботу у провідні дизайнерські компанії світу. Але вона зробила вибір на користь скромної, але дуже креативної фірми «Віртдизайнкомпані «Сон», де зараз і працює. 

- Вони з’їли весь батон! – розсміялась Ембері, відриваючись від Платона. Качки кричали голосно й вимогливо. – Не кидати ж мені їм булочки пані Соломії. Вони такі смачні, що я сама їх з’їм! 

- Ні, булочок ми не віддамо! – підтвердив з посмішкою Платон. – Інстант так жадібно дивився на них, що це буде негарно, якщо їх з’їдять качки. 

Вони поверталися через парк із гостини. Рожева Бікіні, а в реалі пані Соломія, запросила всіх гравців «Віртуальної Гри» на свій день народження. Цікаво сьогодні було зустрітися в реалі з тими, хто був і напарниками, і ворогами у вірті. Фред не прийшов, послався на якісь справи, і Платон таємно радів цьому, адже й досі ревнував Ембері до нього. 

Зате прийшов Інстант. Не схожий на себе. В ідеально скроєному і випрасуваному костюмі й краватці, з великим букетом квітів. Багато мовчав. Пожирав Бікі очима. І з’їв майже всі її смачнючі пиріжки. Платонові й Ембері пощастило, що відклали собі кілька, щоб взяти з собою. Бо і їх Інстант з’їв би. Від хвилювання, мабуть. Тому качкам точно такі знакові булочки віддавати було не варто. Бо ці пиріжки, ці смачні булочки, напевно, стануть сьогодні початком зародження нових стосунків між Інстантом та Бікі. Чоловікові сподобалася скромна й приємна в спілкуванні жінка (до речі, і справді, вчителька), яка у вірті грала роль оголеної спокусливої панянки. 

Сонячна Машина, якого й було проголошено переможцем «Віртуозної Гри», прийшов сьогодні сам. Почувався, напевно, найщасливішим з усіх за святковим столом. Увесь час розповідав про те, як проходила його операція з відновлення зору. Адже насправді у реальному житті, коли брав участь у «Віртуозній Грі», він був незрячим. Лише віртуальна реальність повертала йому зір. Саме тому пані Гроса наполягла, щоб із усіх гравців саме його проголосили переможцем. Великої суми виграшу, яку отримав пан Дмитро, як насправді звали Сонячну Машину, якраз вистачало на оплату операції з відновлення зору. Чоловікові вживили біонічні очі останньої версії. Щастя його не мало меж! Тепер Дмитро насолоджувався світом, був балакучим та веселим, душею компанії. До речі, на питання, чому має нік Сонячна Машина, пояснив, що дуже любить творчість українського письменника Володимира Винниченка*, тому й використовував назву однієї з його книг для позначення себе у вірті. Платон навіть не чув про таку книгу, тому вирішив обов’язково прочитати її. Цікаво ж, що там за машина. 

Пані Гроса теж прийшла на день народження. Як завжди, бездоганна й енергійна. І прийшла не сама. Гучно сміялася, жартувала й командувала паном Марком, власником крамнички зі смачною випічкою. Той трохи бентежився, віджартовувався, і було незрозуміло, хто до кого залицяється: чи він до пані Гроси, чи навпаки. 

- Знаєш, я навіть рада, що з нами відбулися такі пригоди, - промовила раптом Ембері, мабуть, як і Платон, згадавши пані Гросу, «Віртуозну Гру», всіх нових знайомих. – Адже тільки коли переживеш багато важких і складних моментів у житті, починаєш цінувати прості миті повсякденного життя. 

- Так, «Віртуозна Гра» багато чому нас навчила, - погодився Платон. – Крім того, вона підштовхнула нас із тобою одне до одного.  

- Не тільки змусила нас зрозуміти, що ми кохаємо одне одного, - кивнула дівчина, - але й відкрила дуже важливу для мене таємницю. 

- Яку ж? – здивувався хлопець. 

- Ти віртуозно цілуєшся, - лукаво глянула на Платона Ембері. 

Хлопець посміхнувся і знову почав її цілувати. Віртуозно.  
_______________ 
*«Сонячна машина» — перший український науково-фантастичний та утопічний роман українського письменника Володимира Винниченка. Одні літературознавці вважали його утопією, дехто - антиутопією, інші ж взагалі заперечували його утопічність. Винниченко хотів номінувати цей роман на Нобелівську премію з літератури. 
______________
Шановні читачі, дякую, що прочитали книгу.

Книга потребує вашої підтримки. Я дуже прошу поставити їй сердечко на основній сторінці і написати невеличкий коментар, хоча б слово про ваші враження. Це дозволяє, за алгоритмами Букнету, побачити її більшій кількості читачів.