Розділ 16.2. Наш план

Розділ 16.2. Наш план

- Значить так, - почала давати Платону вказівки пані Гроса. - Ми повинні виробити з тобою, Платоне, наш план. Не люблю, коли тебе тримають у дурнях!

Вони якраз збиралися виходити з її квартири. Хлопець в останній момент згадав про свій хліб у пакеті з круасанами й, забравши, тепер тримав його в руках, чекаючи, поки його нова знайома закінчить складати свій рюкзак.

Ця пані дивувала оригінальністю! Одягнена була в чорні штани, добротні червоні черевики з квадратною пряжкою і на товстій платформі, в яких і ходити зручно, і мають вигляд елегантний, переконливий, як з картинки якогось модного журналу. Накинула поверх тонкого вовняного светра в шотландську клітинку коротку червону курточку, хоча надворі, як на думку Платона, було не холодно. Чорні сонячні окуляри на пів обличчя робили її схожою річкову бабку. Світле волосся, по плечі й трохи закучерявлене, жінка зв'язала на потилиці у хвостик, а на лоба натягнула довгий і широкий дашок червоного кашкета. Якби Платон не знав, що цій жінці чимало років, то зі спини взагалі можна було б сприйняти її за юну панянку. Гм. Бабця ще та фурія! Була вона також зла, як чорт, що допустила таких подій у своїй квартирі й не допетрала, що щось не те 

- Я розумію, якби я впала у якийсь напівмаразм, чи хворіла на якусь хворобу, - бурмотіла вона, складаючи в невеличкий рюкзачок якісь необхідні їй речі. - Але ж наче ще нормально усвідомлюю все навколо! Як могла не помітити, що мої книги на столі лежать не так, як раніше? Як могла не вчути чужого запаху в туалеті? Думала, що то Бомбус! Ну, я їм покажу! Кажеш, увечері мають прийти? Ходімо! Я повинна сходити до своїх з відділку. Дзвонити не ризикну, раптом телефон прослуховується...

- Ви будьте обережною, - попросив пані Гросу Платон вже у ліфті. - Мій телефон у вас вже є, телефонуйте, адресу ви теж записали, тож, якщо що... Але я, мабуть, все-таки навідаюся до вас під вечір. Бо ще ж маю пройти другий рівень "Віртуозної Гри"! І, мабуть, зашторю вікна, щоб вони, ті спостерігачі, впіймали цієї ночі облизня...

- В жодному разі! - палко заперечила пані Гроса. - Ми ж хочемо дізнатися, чому вони тут товчуться, ті люди? Чого їм треба? І дуже напоказ товчуться, поміть! Саме тому маєш, Платоне, все залишити, як є. Але потрібно хоча б трохи послухати їхні розмови, щоб вирахувати їхні плани та дізнатися трохи більше, для чого все це затіяно. Тому я візьму у своїх колег у поліції деякі цікаві штучки, які в старі й добрі часи називалися жучками, повернуся і прилаштую їх сьогодні у себе вдома. Також зроблю вигляд сьогодні, що увечері їду до подруги. І Бомбуса заберу, а то ті незнайомці ще йому щось пороблять.... Сама ж, якщо ти не проти, проведу цю ніч у тебе. Маєш якусь канапу, щоб бідна, стара й немічна бабуся переночувала?

Бідна, стара й немічна бабуся блиснула на Платона поверх сонячних окулярів бездоганним макіяжем і скривила губи, намальовані яскраво-червоною помадою, лукаво підморгнувши.

- Так, - кивнув хлопець. - Але...

- Обіцяю, чіплятися до тебе не буду! - хіхікнула жінка й сховала очі за окулярами. - І вийдемо з під'їзду ми з тобою зараз не разом, а окремо. Спочатку я, а потім, хвилин за п'ять - ти виходь. Можливо (та не можливо, а майже точно!), за нами стежать, тому не будемо світитися разом...

І коли Платон, сповнений численних питань, вражений новим знайомством із такою епатажною й екзальтованою жінкою, як пані Гроса, здивований таємницями й загадками сьогоднішнього ранку, повернувся додому, то аж тоді пригадав, що досі так і не подивився, які особливості має другий етап "Віртуозної Гри". Проте вирішив не втрачати часу, а зайти у вірт і поглянути, що сьогодні пропонують організатори "народних гулянь".

Він вліз у вірткостюм, увімкнув програму - і ступив крок до свого особистого кабінету в Грі. І те, що він там побачив, дуже його здивувало.

"Крафт", - засвітилася яскрава куля посеред його ігрової кімнати. - "Взяти участь", "Відмовитися", "Взяти участь. Перейти на три рівні вперед".