Розділ 15. Незнайомці

Розділ 15. Незнайомці

У прочинені двері спальні, де Платон сховався під ліжком, йому з несподіваного сховку було видно лише частину підлоги та низ дверей, обмежений одвірком з обох боків. Хлопець сподівався, що незнайомці не звернуть уваги на те, що двері у спальню прочинені, бо вони ж досі були зачинені, Платон відкрив їх, щоб поглянути, чи немає тут хазяйки. От і поглянув!

Він лежав тихо, наче щур. Пакет з круасанами, який він так і не випустив з рук, хлопець притиснув до грудей і молив усіх богів, яких тільки знав, щоб він несподівано не зашурхотів. Намагався сам не рухатися, завмерти, як статуя, не видавати й звуку... Хоча це було дуже важко. З пакета, не зважаючи на упакування, шалено й дуже смачно пахли круасани! Тому в шлунку стиха бурчало, а слина струмком натікала до рота, і Платон періодично сковтував. Йому здавалося, що ці звуки, рух його кадика туди-сюди, чути аж надворі! По-друге, його хвилювало кошеня! Ця мала зараза сиділа біля стіни у спальні і незмигно дивилася під ліжко! Просто на Платона!

Судячи зі звуків з вітальні, один із чоловіків пройшов до триноги й почав її складати. Його ж напарник ширше відчинив двері і увійшов до спальні:

- О, кіт тут! Сам двері відчинив, босяк! Знаю я таких! Не заспокоїться, доки не видряпає двері з одвірка! У моєї колишньої тещі такий був! Царапучий, як будяк!

- Няв, - сказало скуйовджене кошеня і потерлося об ноги чоловіка.

- Геть іди, - незлобиво відштовхнув той кошеня ногою, пройшов до ліжка й щось почав робити над пані Гросою.

Платон сподівався, що він не зашкодить їй, бо розумів, що в такій ситуації навряд чи зможе їй допомогти. Хоч він не бачив незнайомців, але мав підозру, що вони не зі слабкого десятка.

Кошеня потопталося біля ноги незнайомця, а потім полізло під ліжко, до хлопця. Почало тикатися в носа, тертися об щоку й муркотіти! Напевно, вчуло запах круасанів.

- Все, бабця отямиться через хвилин десять, - гукнув чоловік своєму напарнику. – Ти вже?

- Няв! - подало голос кошеня з-під ліжка.

Платон перестав дихати. Якщо чоловік зараз загляне під ліжко, то невідомо, що й буде...

- Я готовий! Об’єкта наче немає вдома, а ми не засікли, куди пішов! – почувся з вітальні злий голос. – А все ти! Піца, піца! Тепер у звіті не знаю, що написати! Треба хлопцям з другої точки сказати, щоб сікли! Вже гра почалася!

- Та все буде окей! – чорні черевики віддалилися від ліжка, і Платон повільно видихнув, бо увесь час, поки майже біля його обличчя знаходилися тупі носки черевиків незнайомця, майже не дихав. – Зате поснідали. Коли ще така нагода випаде? Зараз іти на іншу точку! Гроте, ти завжди робиш проблеми на порожньому місці!

Чоловіки ще трохи порозмовляли у вітальні, а потім пішли до виходу.

- Де кіт? – спитав знову той, кого інший назвав Гротом. – Ще не вистачало нам його випустити!

- У спальні, не хвилюйся! Наче все лишили, як було! Треба буде увечері принести йому корм, тоді з кухні не потикатиметься.

Так розмовляючи, вони вийшли за двері. Замок клацнув, і Платон розслаблено обм'як там, під ліжком, на покритій пилом брудній підлозі. Кошеня знову прибігло під ліжко і почало муркотіти...