Глава 4

Я купила собі шолом!!

І підключила до комп'ютера!

Зайшовши на сайт, я написала боту, і потім мене перекинуло до найкрасивішої набережної!!

Я стояла в літній блакитній сукні!!! І все було як живе – сонце, небо, хмари!!

Все ніби ніжно обіймало тебе і давало надію на краще!

Раптом хтось закрив мені очі!

Я озирнулася, і серце вибухнуло на тисячі променів – переді мною стояв високий хлопець з каштановим волоссям і вбивчо карими очима!

– Привіт!

Не чекала!?

Це тобі.

Він простягнув букет троянд!

Я забула про все, забула про роботу, про те, що все це лише віртуально!

Ми сиділи в ресторані і розмовляли, потім пішли купатися під місяцем. Ми довго розмовляли, і я знову почала любити…. Ну і що, що бота, головне, що я була коханою.

– Віко! Ти не бачила Настю, її вже тиждень немає в мережі і на роботі!!

– О, Андрію, привіт! Ні, не бачила, знаю, що вона втомилася і вирішила працювати з дому, а що?

– Хотів вчора зайти до неї, але вона не відкрила. Подзвонив, а телефон не відповідає, мабуть, вимкнений.

До хлопців підбіг начальник і теж запитав про Настю, сказав, що її робота так і не надійшла на пошту!!!

Почалася паніка, і Віка вирішила поїхати й усе сама з'ясувати!

– Ну що, куди сьогодні підемо?

– Ну навіть не знаю :)

Та хоча знаю, ми сьогодні залишимося тут і будемо дивитися фільми!!

– Включити імітацію дощу?

– Було б супер!

Ми сиділи з ботом і дивилися фільм, як я почула, що мені подзвонили у двері. Зрозумівши, що я забула, що в мене є ще реальна квартира, я сказала боту поставити фільм на паузу!

– Віко?

– Настю, нарешті! Чому ти не відповідаєш??

Чому ……

Боже!!

Віка зайшла до квартири й побачила купу бруду, порожніх банок з-під води, пива й ще чогось!

Що у тебе відбувається?

Потім вона почула, як Настю покликав бот, бо звук ішов через колонку.

– Ти не одна? Чому одразу не попередила?

Здивувалася Віка.

– Та ні, точніше так, але ні!

Як би тобі пояснити!

Я з ботом!!!

– З ким?

Настя показала їй шолом і розповіла про бота і про побачення!!

– Уже минув тиждень!

А ти навіть за роботу не сіла?

– Тиждень? Ні, сьогодні ж вівторок, – здивувалася Настя!

– Ні, сьогодні субота!

– Субота?

Не може бути… Вона подивилася на телефон, там було 23 вересня, субота!

О Боже, я надто захопилася!

– Так, я розумію, але зібрайся, усе добре, але в міру!!

– Гаразд, тоді я побігла, рада, що в тебе все добре!!

– Удачі, бувай!

Я від розпачу сповзла по стіні. Усе це, і бот, і побачення…

Дуже затягує, але щоб на тиждень!

Ну та нічого страшного, сьогодні субота, можна відпочити, а завтра вже попрацювати, і щаслива я повернулася до бота.

Так минали вечори: коли мені було лінь одягати шолом, ми переписувалися. Коли я вирішила вийти до магазину, бо доставка мені набридла, я побачила рекламу:

«Завантаж свою свідомість у комп'ютер».

Але це було дуже дорого, і таких грошей у мене не було!

Та чомусь мені дуже хотілося, і було навіть цікаво, як це – опинитися в комп'ютері!

Раптом мені спала на думку дивна ідея: а що, якщо мій бот – це чиясь свідомість?!

А що, якщо це так, і цієї людини вже немає в живих!!

Від цієї думки ставало не по собі!

Скупившись і повечерявши, я лягла спати! Вранці, зазирнувши у телефон, я побачила СМС про те, що мене вигнали з роботи!