Глава 1

– У мене є жінка, з якою я... 

– Загалом, я не маленький хлопчик, щоб бігати... 

– Не мудруй... Ти несеш нісенітницю. 

– Своїм одягом, а саме кепкою і джинсами, ти показуєш іншим: дивіться, я дивна дівчина, яка носить кепочку і коротко стрижеться... 

– Для того, щоб десь працювати, треба щось вміти. А що вмієш ти? 

– Ні, ти не буддистка, щоб стати нею... 

– Ні, це не працює... Це нісенітниця! 

Для того, щоб навчитися писати, треба хоча б кілька років читати хороших поетів... або кілька років вчитися у них... 

– А це хто!? 

– Це дочка моєї знайомої. Мені треба викликати таксі... 

«Стоп, чому вона, а не я... Хто вона і чому тут немає мене? Я ж повинна була бути тут... Він же мене запросив... Чому вона тут?..»

Я знову прокинулася в своєму ліжку після кошмарів. Було п'ята ранку, і треба було вставати на роботу... 

Три роки. Три роки минуло після того, як він мене зрадив. Та й завжди зраджував... 

Поки я вірила, любила, була готова на все заради нього, він крутив з іншими... 

З ін-ши-ми... 

Як же нестерпно боляче було, коли одного разу, зателефонувавши йому, він вів себе дуже дивно... 

– Господи... – я закрила обличчя руками, стоячи в душі і намагаючись прогнати думки і сон... 

Господи, і від цієї людини я хотіла дітей, і цього чоловіка любила всім серцем, кожного разу тонула, кричала і виринала знову! 

Кожного разу вмираючи і відроджувалась, засинаючи на його грудях... 

Хто ж знав, що не народжувалась і не вмирала, а просто тихо розпадалась всередині... 

Що поробиш, перше кохання завжди таке... Спочатку тебе вб'ють, вирвуть серце, а потім стає краще: ти знову починаєш любити, ти починаєш творити, ти нарешті знаходиш ту людину, яку шукав усе життя, і ця людина – це ти! 

Так, ти – не хтось інший, а ти! 

Мої думки перервав водій автобуса, який кричав: 

– Дівчино! Це кінцева, ви виходите!? 

Опам'ятавшись і розплатившись, я вийшла, зайшла і пішла до будівлі редакції. 

Здавши потрібні рукописи директору, я пішла працювати далі! 

Я писала статті! Писати я любила з дитинства, одного разу на Новий рік я написала цілу постановку, при цьому докладно розписавши, де хто з героїв знаходиться на сцені і куди падає світло! 

І вчителям сподобалося, навіть вдалося поставити! 

Але сьогодні робота не йшла, я була розсіяна і не могла нормально зосередитись! 

Так довго я сиділа над текстом вперше! 

Нарешті підійшла моя подруга, і ми пішли на обід!