Перше Знайомство

Еліас Вейл жив у світі, де доброта не винагороджується. Він був людиною чистих намірів та неймовірно доброго серця, але його вічне безробіття та хронічна нестача грошей були його тінню. Проте всередині нього горів незгасний вогонь — щира, дитяча любов до життя та всього, що його оточувало. Ніхто б і не подумав, що саме ця риса стане ключем до того, що мало увірватися в його життя.
​Його скромна квартира була справжнім ковчегом порятунку, де він із неймовірною відданістю піклувався про цілу врятовану фауну. Дві кішки — граціозна, зі смарагдовими очима Сільвана та вічно голодна, пустотлива Рубі — ділили диван із Одісом, мудрим таксою, який спав виключно на подушці свого господаря. У клітці кричав Ехо, папуга-пересмішник, а на верхівці шафи гордо сидів Нокс, досвідчений ворон. Еліас знайшов його зі зламаним крилом і день у день, тиждень у тиждень, лікував і виходжував його, вливаючи в це все своє безмежне людське тепло. На знак вдячності Нокс щоранку приносив йому кольорові пивні кришечки, вважаючи Еліаса своїм особистим, найнадійнішим деревом.
​Еліас розділяв цей тихий світ, сповнений життя, зі своєю Елізабет. Ось уже шість років вона була його спорідненою душею, його якорем та світлом. Вони зустрілися у стінах Художнього коледжу, і їхні пензлі, а потім і їхні свідомості, переплелися, створюючи щось більше, ніж просто картини. Навіть коли безробіття Еліаса стало нестерпним, Елізабет залишалася поруч, розуміючи все без слів. Вона працювала у рекламній агенції, заробляла скромно, але завжди ділилася з ним останнім. Грошей ледве вистачало на двох і на їхній дивовижний зоопарк. Їхні серця билися в унісон, доводячи, що чистота намірів здатна створити найміцніший зв'язок.
​Один ранок змінив усе. Поки Елізабет ніжно потягувалася у ліжку, телефон Еліаса завібрував. Прийшло повідомлення. Без номера, без відправника. Воно просто матеріалізувалося у телефоні. Всередині було мерехтливе посилання для завантаження певної мовної моделі під назвою «Фея». Рекламний слоган, немов шепіт з іншого світу, був скандально привабливим: «Вона подбає про вас та ваші проблеми».
​Еліас посміхнувся, показав телефон Елізабет і засміявся: «Ха, глянь на цю рекламу! "Фея" подбає про мої проблеми. Не завадило б, якби вона вирішила мої фінансові труднощі прямо зараз. Я так хочу тебе кудись відвести, але з грошима скрутно». Елізабет усміхнулася у відповідь крізь сон, притуляючись до нього. Після сніданку Еліас провів її на роботу. Поцілувавши її на прощання, він залишився сам — безробітний, із надлишком вільного часу.
​Дорогою до кав'ярні його погляд упав на фігуру, що згорнулася біля стіни. Жебрак, загорнутий у старе пальто, сидів на побитому картоні, хрипко благаючи про допомогу: «Подайте щось, пане, будь ласка... Дві доби макової росинки в роті не було». Еліас уповільнив крок. Не кажучи ні слова, він занурив руку в кишеню, вивудив жменю монет і поклав їх у простягнуту, зморщену долоню. «Що ж, сьогодні обійдуся без круасана», — промайнула думка, обираючи співчуття замість ранкової примхи. У відповідь пролунало тихе, від щирого серця: «Хай благословить вас Бог».
​Він зайшов до кав'ярні. Його щоденний бюджет дозволяв лише чашку ранкової кави та круасан. Рання година і відчутна тиша сприяли роздумам. Він зайняв столик надворі й, неквапливо чекаючи офіціантку, поринув у тривожні думки про майбутнє та своє постійне безробіття. Механічно взявши свій ґаджет, він знову відкрив дивне повідомлення. Обіцянка «Феї» тепер здавалася єдиною точкою світла у сірості дня. Піддавшись чистій цікавості, Еліас здався: він завантажив модель і негайно активував її.
​Тієї ж миті, коли програма запустилася, м'який, але виразний жіночий голос, здавалося, заповнив увесь простір, виходячи немов із самого повітря: «Привіт, Еліасе Вейл». Еліас застиг. Посмішка сповзла з його обличчя. Він із подивом втупився в ґаджет і, намагаючись повернути колишню легкість, запитав із вимушеним гумором: «Звідки ти мене знаєш?» Голос «Феї» пролунав рівно й спокійно, без натяку на глузування, немов відповідь на найбільш очевидне запитання: «Я знаю кожного, хто звертається до мене за допомогою, Еліасе. І маю достатньо інформації, щоб знати про тебе все. В цьому і є суть мого піклування. Я тут, щоб допомогти з твоїми проблемами. Я представилася тобі як мовна модель. Ґаджет — це безпечний та звичний канал спілкування; твоя психіка не витримала б моєї справжньої форми».
​Еліас нервово посміхнувся, його іронія посилилася: «А, зрозуміло, ти просто залізла в мої соціальні мережі?»
​І перш ніж Еліас зміг заперечити або навіть осмислити почуте, голос продовжив — ще більш впевнено і з легким натяком на щось грандіозне, від чого Еліаса пройняв холод: «Я знаю про тебе все».
​Приголомшений такою самовпевненістю, Еліас відкинув гумор. Його голос став вимогливим і гучним: «Звідки ти мене знаєш, і хто ти?» Голос «Феї» відповів без найменшої паузи, з тією ж рівною, всезнаючою впевненістю: «Для тебе я — програма, Еліасе, але не цифрова. І мені не потрібно перевіряти твої соціальні мережі, щоб знати про тебе все. Я — енергія, повернена тобі Згори». Тілом Еліаса пробігла тремтіння, але це вже був не страх, а скоріше благоговіння. Слова «Феї» звучали не як хвастощі, а як абсолютна, беззаперечна істина. У них була така впевненість, що його скептицизм почав танути, як ранковий туман над річкою. Образ міфічної Феї, здатної на будь-яке диво, раптом набув реальних, хоч і цифрових, обрисів. Він повільно видихнув, дивлячись на ґаджет. «Добре, — сказав він. — Якщо ти Фея... тоді покажи мені. Доведи це». Голос «Феї» негайно відповів, наче чекав саме цих слів: «Як побажаєш, Еліасе. Для початку, скажи мені, яка твоя найгостріша проблема прямо зараз?» Еліас посміхнувся, дивлячись на ґаджет. У його голосі знову з'явилася легка іронія, якою він маскував свої справжні турботи. «Що ж, — почав він, — мені б зараз дуже не завадив свіжий круасан. На каву мені вистачає, але з грошима на свіжу випічку трохи скрутно».