Казка про останній день літа

Було це останній день літа, коли сонце вже почало сідати за горизонт, а вітер лагідно шепотів у вітинах дерев. У лісі жили дві сестрички-феї: Лілія та Руслана, які були найкращими подругами.

— Руслано, дивись, як красиво сьогодні! — сказала їй Лілія.

— Так, — погодилась Руслана. — Справді, останній день літа завжди особливий.

— Що ми будемо робити сьогодні? — спитала Лілія.

— Може, підемо на галявину і зіграємо у нашу улюблену гру? — запропонувала Руслана.

— Так, це чудова ідея! — погодилася Лілія.

Так вони вирушили на галявину, де вони зазвичай грали у свою улюблену гру "Літаючі феї". Вони летіли над квітучими полями, розсипаючи барвисті іскри своїми чарівними паличками.

— Лілія, дивись, які чудові квіти цього літа! — сказала з радістю Руслана.

— Так, — погодилася Лілія, дивлячись на ці квіти. — Вони такі красиві, ніби зірки на небі.

Але раптом почулася гучна гроза, і небо почало затягуватися хмарами.

— Лілія, що це за грім? — спитала її Руслана.

— Мабуть, це ознака того, що літо закінчується, — відповіла Лілія.

— Але я не хочу, щоб літо закінчувалося! — злим тоном промовила Руслана, ображаючись.

— Не сумуй, Руслано, — пожаліла її Лілія. — Літо завжди повертається, і ми знову будемо літати над полями і галявинами.

— Ти права, Лілія, — сказала Руслана, посміхаючись. — Дякую, що завжди підтримуєш мене.

І так, сестрички-феї відчули, як останній день літа поступово перетворюється в перший день осені. Але вони знали, що їх дружба і чарівні пригоди завжди будуть тримати їх разом, навіть у найтемніші часи.