Віршоване від Валерія Завалка

Холодна тиша.

Холодна тиша.
Темінь.
Верби. Став.
З поміж подертих хмар
прозорі зорі
на землю дивляться.
Гуляє вітер в полі,
вербові коси плутає.
Зостав
свої несправджені надії.
У покорі
ти буть не можеш.
Не для того ти устав.
Послухай неба подих,
прихились
до вогкої трави.
Помовч-послухай.
Як сонце сходить буде
подивись.
Зустрінь його.
Теплом його напийсь.
До променя рукою доторкнись.
Іди й роби.
Змагайся і борись.

19.11.2020 10:30

Валерій Завалко

Подобається

#815 в Різне
#124 в Поезія

У тексті є: лірика, роздуми, гумор місцями

Відредаговано: 22.07.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись