Віршоване від Валерія Завалка

На прю...

Темніють небеса. Імла стає густіша.
Лишився з страхом ти на самоті.
Бо в темряві армада бісів більша,
Ніж всі, які до того бачив ти.
Знай, ти ти не сам. Рукою доторкнися,
Відчуй плече того, хто поруч став.
Він, як і ти, супроти зла повстав
Тобі мовляє: Брате мій, борися!
Не буде нам добра, поки не згине зло,
Яке у світі з давніх пір було.
На прю ми станемо, не скорюючись злу,
Котре постійно змінює личини.
Й не боячись смертельної години
Добро наблизим, хоч на часточку малу.

02/10/2019 15:00

Валерій Завалко

Подобається

#913 в Різне
#150 в Поезія

У тексті є: лірика, роздуми, гумор місцями

Відредаговано: 22.07.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись