Віршоване від Валерія Завалка

Перегорнувши знов...

Перегорнувши знов життя сторінку
Ти вперто повертаєшся в минуле,
Котре всі інші вже давно забули.
Хіба не хочеш ти собі спочинку
Від давніх слів, образ, розчарування
І у собі, і більш за все у людях,
І від надії, що ще щось та буде,
Коли уже померли й сподівання?
Трудися ж ти над власною стезею
Або над тою, що признав своєю,
Ногам своїм давай правдиву путь.
І ні на що вже не звертай уваги,
Та не шукай звитяги чи поваги.
Аби лиш вмів простити та забуть.

28/08/2019

Валерій Завалко

Подобається

#815 в Різне
#124 в Поезія

У тексті є: лірика, роздуми, гумор місцями

Відредаговано: 22.07.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись