Віршоване від Валерія Завалка

З далекої далечини...

З далекої далечини
до мене
ти наближаєшся,
мов подих,
наче бриз,
що свіжістю повітря колисає
зелене листя,
та збиває
роси краплинки
з ніжної трави.

У обіймах
застигну
ніби подих
на шибі,
поцілованій морозом,
а серце звалиться
в безодню почуттів.

Заплющу очі,
бо ота безодня,
розкаже більше,
ніж мільйони слів.

22.04.2019

Подобається

#913 в Різне
#150 в Поезія

Відредаговано: 22.07.2024