Віршоване від Валерія Завалка

Срібний вітер

Розкрий долоні серця, що тримали смуток,
і випусти весь біль: нехай собі летить;
а срібний вітер, тихий та привітний,
торкнувшись серця
мов крихкого скельця,
здійме твій дух в незвідану блакить
небес. Небес, омріяних роками;
небес, куди стежки земні не доведуть.
Ті, хто були землі царями та панами
на небеса ніколи не ввійдуть.
Лиш чисте серце, спрагле по свободі,
що мучилось від світу марноти,
підняте вітром срібним до небесних зводів,
полине у незвідані світи.

14.02.2011




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше