Віршоване від Валерія Завалка

Срібний вітер

Розкрий долоні серця, що тримали смуток,
і випусти весь біль: нехай собі летить;
а срібний вітер, тихий та привітний,
торкнувшись серця
мов крихкого скельця,
здійме твій дух в незвідану блакить
небес. Небес, омріяних роками;
небес, куди стежки земні не доведуть.
Ті, хто були землі царями та панами
на небеса ніколи не ввійдуть.
Лиш чисте серце, спрагле по свободі,
що мучилось від світу марноти,
підняте вітром срібним до небесних зводів,
полине у незвідані світи.

14.02.2011

Валерій Завалко

Подобається

#913 в Різне
#150 в Поезія

У тексті є: лірика, роздуми, гумор місцями

Відредаговано: 22.07.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись