Віршоване від Валерія Завалка

Вколисана твоїми кроками земля...

Вколисана твоїми кроками земля,
Тремтливо-ніжно пилом огортає ноги.
Зупинишся.
Оглянешся.
Дорога...
Така далека ще...
Така близька.

Вона твоя подруга давня й мила.
Шляхи життя твого: ще йти їх та іти.
В стежках-дорогах заховалась сила,
І треба йти – ту силу віднайти.

А милий серцю тихий літній ранок,
росою щедро стопи омива,
і знов веде й веде у даль дорога
така ж як ти – нестримна і жива.

06.05.2014

Подобається

#913 в Різне
#150 в Поезія

Відредаговано: 22.07.2024