Віршоване від Валерія Завалка

Я падаю

Я падаю з страшної глибини...
    Я стрімголов занурююсь у хмари,
        що ходять мов нестрижені отари,
            серед лугів моїх тривожних снів.

І от: розсіюється морок безкінечний,
    зоря́ний пил на пальцях шелестить...
        Я розумію, що посеред неба
            нам бути й жити із тобою треба.

На жаль, я прокидаюся за мить.

04/01/2019 10:37




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше