Розділ 1. Із вед. Твір 2

Космогонія

На початку не було нічого

Буття і небуття

Тоді навіть не знали

Та знати нікому було

Неба блакитного як барвінок не було

І зоряної ночі також

І ніжного подиху вітру

І шелесту диких трав

Було одне ніщо

Що покривало гущу всесвітню

Як у водну безодню

Що крила усе

Ні смерті не було

Бо нікому жити

І вічних не було

Бо надихатись і розчаровуватись

Не було ні в кого

І дня ясного не було

Бо сонця не було

Щоб освітлювало щось

І ночі не було

Бо місяця не було й зірок

Бо шляхи показувати

І милуватися не було кому

І більш нічого

Лиш тільки…

Величезне як космос ніщо

Була лиш пітьма споконвічна

Що вкривала в собі ніщо

Всесвіт весь був –

Мов океан без світла

Той початок

Що хаосом був критий

Самотній тоді був світ

І якось з нічого

Зародилася сила

Така маленька

Що вічний хаос засліпила

І в силі зародилась перша любов

Любов до життя

Любов до усього

Що зародила

Життєві плоди

Стали з’являтися різні люди

То добрі, то злі

То з серцем чутким

І думи різні

У ряди поставали

Між злом і добром

Різниця між ними стала

Не суще що

Не існувало ніколи

Сущим стало

І здійсненням див

Між почуттями усіми

Стежки заплелись

І ясними променями

Сяяло скрізь

Боги на світі

Жити стали

Щоби людей повчати

Як жити, як знати

Як молитись,

Як кохати…

Рідну землю, материнське слово

Рідну пісню батьківського роду

Та зверху і знизу

Поривання було

Як всесвіт з’явився?

Що до того було?

Звідки світ виник оцей?

Та хто скаже чи це повідає?

Невідомість оцю для людей

Та хто зна яка була Світобудова?

Чи це напевно не знає ніхто.