Розділ 1. Із вед. Твір 1

 Гімн про перемогу Індри над Агні

Я маю для вас

Старую новину

Що світ підкорила

І на нотах пішла.

Тягтиму початок не довго

І починатимемо гімни богів

Що споконвіку луна.

  ***

Давно це було,

І невідомо коли

Лиш знаю що був

Парубійко Індра-стрілець.

Він був хоробрим,

Із людських титанів

Ні драконів, ні гідр не боявся.

Та разу одного

Почув про Агні пісень

І відправився в путь.

Чував він про нього багато

Про те що у сім’ях вогонь зберігає

І тепло людям дає.

Але доброго дає це мало

Бо Сонце, зорі і місяць тримає

У вогнянім полоні

У печері темній й глибокій.

***

Дійшовши Індра до скелі високої

Що сяга аж до хмар

Став він чекать колісницю

На якій мав вернутись владар.

І ось луною стала биться

Звуків тисяч копит

На конях вороних

З рудим позолотом

Агні повернувся грозою.

Та дух людський під собой відчуває

Глянув з горища

І побачив парубця

Що в нього золоті пасма

До плечей сягають

І меч із бронзовим руків’ям

В міцнім обладунку сталевім

На гору дереться

,,Чого йому треба’’

Мислить в тривозі

А він все лізе да лізе.

,,Ти що! Агні

Владар всемогутній!

Злякався якогось хлопчиська!’’

І з-за стіни виповзає Врітра

І вдоволено своїм хвостом виляє.

,, Та ні. Не боюсь я –

Каже ковтаючи слину Агні.

- Просто не розумію

Чи то він смерті

Своєї так палко жадає,

Чи хоче довести

Свою силу над нами.’’

Врітра скрутившись

У стіну заховавсь зі словами:

,, Знай лиш він

До тебе добравсь

А я пішов’’

І Врітра тіка.

,, Ти куди хоч скажи’’

Агні гука йому в слід.

,, Тільки загляну

До бранця на мить’’

І Врітра утік лиш подалі

Щоби Індра-стрілець не убив.

Та сів наш владар на троні

Дожидати незваного гостя.

***

Та ось парубок наш

Став на вході

У хороми могучі владаря

Іде собі й розгляда

Де у засідку стать,

А Агні все із трону вижида

Чого від гостя чекать.

І на очі владарю

Індра показавсь

І побачив в очах

Глибокий страх

Щоб не злетіла голова.

Хоч сидить він сам

На ялівцевім троні

У броні весь

В позолоті.

Гордо чоло до неба підставля

Аби сміливця злякать іздаля.

Та владно із трону

До гостя мовля:

,, Чого тобі треба?

І хто ти такий?

І чи ти не здурів?

Що до мене з’явився

У мої хороми

Бо із глуздом

До мене не прийдуть

Щоб до себе смерть запросити’’

Із страхом мовив владика.

Та недовго дума

Парубок мовля:

,, Я Індра-стрілець

Із роду титанів

Яких і грім не здола.

Чував про тебе багато досить

Та лиш хочу знати

Про тебе всю правду

А ще десь зо два питання"

Індра хоробро мовля

Потира чоло з острахом владика

Бо не чекав цього

Зазвичай від слів його

Вмить п’ятами кивають

А він нічичирк

,, Бачте хоробрий який!

З острахом думає він –

Я Агні! Володар священного вогню

Що незгора і донині

А цей парубійко-титан

На вигляд грізний

Головне щоб вогнище моє не здумав гасить

Бо невідомо як будуть

Правити Сонце, Місяць і зорі

Чи спопелять владу мою навіки?

Чи заморозять? Чи засліплять?

Усе що я надбав’’

Острах сяє на обличчі Агні

Та це бачить Індра-стрілець

І вирішив цим скористатись

Та до владаря хвалькувато мовля:

,, Чув який ти хоробрий

Що хочеш засліпити славу чиюсь,

Що ти висушуєш ріки народів,

І палиш ліси на милі

На цілі милі земні,

І чув що ти страх великий

Що сам боїшся сидіти у замку своїм.

І якщо ти хочеш довести

Який ти хоробрий в ділах

То ставай ти зі мною до бою

І кого переможе страх

Той буде посміховиськом вічним

Який буде зникать у віках!’’

Владар вислухавши цього хвалька

Мусив сказати ні чи так

Бо від цього залежить

Його слава земная

Що повинна буть у віках.

***

І двоє стали до бою

Індра-стрілець із кованим мечем

Що з гартованої сталі кували

Яку неможливо людині зламать.

В Агні-владаря два кинджали

Що скував у власнім огні

Закував у вогняні шати

Щоб так легко не зломить.

Кривавою битва була

Срещуються кинджали в бою

І знову, і знову…

Індра вже у третє вдаряє

Та Агні лиш на два кроки відлетів.

І знову схрещені кинджали з мечем,

І вже вкотре чути дзвони бою.

Та хто переможе не знає ніхто

Чи Індра, чи Агні

Бо перемога важлива обом

І кожен дума що от-от

Що програє ворог.

То наступають, то нападають

То виснажений падає

І до бою стає.

***

Ця битва тривала напевно три дні

Якби не крики гучні

Які були закуті

В вогні, в скелях

У вітрі буйнім

Що з Батьківщини линув

І це дало силу Індрі

Що був з титанів людських

Встромив він меча свого в скелю

І з неї просочилась вода

Переможна джерельна

Що зцілила рани його

Та з новою силою

Знов стає до бою.

А потік той стає

З кожним його ударом сильніш.

Розділив сильніше він води

Визволивши з гір небесні потоки

І ринули води щоразу сильніш.

Агні не розумів