Вірші, збірник.

Помилка компіляції: Фактор Хаосу

Розділ 1. Гармонія перед бурею.

Код Всесвіту

Ми — попіл зірок, що навчився кохати,

Біологічна матерія з іскрою мрій.

Нам тісно в колисці, нам ніде подіти

Цю жагу до нових, небезпечних подій.

Ми міримо кроком незнайомі орбіти,

Шукаємо дім серед тисяч світів.

Бо ми не навчилися просто сидіти,

Коли кличуть нас в далі вогні кораблів.

Вдихаємо кисень крізь фільтри свинцеві,

В зіницях відбиті сузір’я чужі.

Ми діти небес, ідеєю блаженні

На цій нескінченній, тернистій межі.

Тож навіть і згаснуть останні титани,

І космос загорнеться у темний спокій,

Ми лишимо слід — нескінченний, невпинний, —

Живий наш відгомін великих надій.

Розділ 2. Дисонанс.

Всесвіт не створював нас для польоту.

Він дав нам слабкі тіла та короткий вік,

Прикував до однієї планети ланцюгом гравітації.

Але він не врахував жагу людини до пригод,

Мрій та емоцій, які змушують дивитися вгору.

Ми не вміли літати, тому збудували крила з металу.

Ми боялися темряви, тому запалили полум’я.

Космос — це не наш дім. Поки що, але ми вже на його порозі.

Подобається

#2190 в Різне
#468 в Поезія
#2152 в Сучасна проза

Відредаговано: 11.01.2026