Вірші, збірник.

Різне.

Потрібно перебрати що є, буду додавати в міру знаходження тексту.

Про письменників

Є письменники, важкі — без крил...

Вони пишуть із миттєвих почуттів:

захоплення, роздратування, гордості, самолюбства.

Їхнє письмо копається у вадах людства, у земних турботах.

Є серед них сильні —

ті, що залишають глибокі сліди між людьми,

підіймають хвилі сум’яття,

але все одно залишаються в межах земного.

Є ті, що рівномірно відрощують крила —

повільно здіймаються у повітря,

і згодом — злітають,

перетворюючи слово на далеку висоту.

Є легкі письменники — окрилені,

що на мить здіймаються над світом,

але потім знову спускаються в тишу —

і це теж гарно, бо залишають по собі світло.

Є й такі, що мають сильні, великі крила — заради кохання спускаються

в гущу натовпу, ламають свої крила, намагаючись бути зрозумілими…

І потім — борсаються, з одним крилом, з болем у кожному рядку.

Але час минає, біль вщухає, і вони знову здіймаються — вище, ніж будь-коли.

Колядка

Пане господарю, підводься з постелі!

Рай розвився, Христос народився.

Підіймайся швидше, одчиняй нам двері,

Прийшли ми з колядою до твоєї хати,

Щоб радість святкову тобі дарувати.

Хай сяє у серці святе Різдво!

Христос народився — славімо Його!

Прийшли до тебе троє гостей,

Принесли тобі кілька вістей:

Перша звістка – хай в домі панує тепло,

Друга – щоб щастям й достатком цвіло,

Третя – здоров’я тобі та родині,

І мир у серці, як в Божій святині.

Радість у хату, світло й добро,

Зичимо вам щастя й святкове тепло!

Хай мир і любов будуть в родині,

З Різдвом вас вітаємо! Слава Україні!

Різдвяна колядка

Ой, на небі зірка сяє,

Світло всюди розсипає,

Ангел світу сповіщає:

"Христос народився!"

Приспів:

Радість нині, світлий час,

Бог прийшов у дім до нас.

Слава в виші хай лунає,

Мир у серці запалає.

У вертепі, серед сіна,

Діва колисала сина,

Ясна зірка світ веде,

Щастя в хату всім несе.

Приспів:

Радість нині, світлий час,

Бог прийшов у дім до нас.

Слава в виші хай лунає,

Воля в серці хай палає.

Пастухи до нього йдуть,

Славу й шану всі несуть,

Спить маленький Божий Син,

Чути ангелів дзвін.

Приспів:

Радість нині, світлий час,

Бог прийшов у дім до нас.

Слава в виші хай лунає,

Дух у серці всіх вражає.

Хай лунає пісня всюди,

Хай добро несуть всі люди,

Зорі світлі сяють в небі,

Відкривайте гостям двері!

Приспів:

Радість нині, світлий час,

Бог прийшов у дім до нас.

Слава в виші хай лунає,

Мир у серці запалає.

Воїн рун 2. Розділ 22.

Це гра не на життя, а до чиєїсь смерті,

Де зайвий крок — це клинок у серці.

Де кожна мить — мов останній шанс,

І друг за плечем — не просто нюанс.

Тут правлять страх і холодна сталь,

А доля — це магія, де стерлась мораль.

У цій боротьбі ти або герой,

Або хтось прочитає над тобою упокой.

Хто хитріший — живе, хто вагається — зник,

Нема милосердя, немає святих.

Лише крики в ночі та шепіт пітьми,

Де світло надії вже стерлось в війні.

Бо гра ця страшна, але гра — лиш для тих,

Хто вміє зустріти друга останній подих.

Та хто ще живий — той ще грає в цю мить,

Бо гра ця до смерті — а смерть все простить.

Ці роздуми про смерть насправді не про кінець, а про цінність кожної миті. Той, хто задумується, хто відчуває крихкість існування, — справді живе. Бо смерть не протилежність життя, а його межа. А без життя — і смерті не існує.
Думаючи про смерть, ми вчимося більше цінувати життя. У цій тиші роздумів народжується справжнє: рішучість, доброта, щирість. І, як хтось влучно сказав — думати означає жити.
А отже, кожен такий вірш — це не крок до забуття, а підтвердження: ми ще тут, ми живі, ми існуємо.

Дитяча лічилка орків того часу про істот із підземелля.

Тінь з підземелля.

Раз — заворушилася тінь,

Два — настав час нічних створінь,

Три — ходить хтось біля печі,

Чотири — шепче: «Я бачу тебе в ночі…»

П’ять — а над віконцем щось шкребе,

Шість — і з тіні до тебе повзе,

Сім — десь кроки по стелі лунають,

Вісім — а протяги дверь відчиняють.

Дев’ять — у куточку блимають очі,

Десять — та ковдру тягнуть щоночі.