Невідома Планета

Вірші з невідомій планети.

Зміст.

Невідома планета 3.

1. Розділ 4. Розмови та пошуки.

2. Розділ 28. Проміжний світ.

3. Розділ 31. Втеча.

4. Епілог.

Невідома планета 4.

1. Передмова.

2. Розділ 2. ШІ та подорожі по планеті.

3. Розділ 5. Зустрічі та мандри.

4. Розділ 9. Аномалії і розвідка.

5. Розділ 13. Буря в пустелі.

6.  Розділ 17. Мегаполіс.

7. Розділ 19. Торгівля та проблеми.

8. Розділ 22. Нові проблеми - старі справи.

9. Розділ 24. Мандри.

10. Розділ 26. Завіса таємниць.

11. Розділ 28. Бункер.

12. Розділ 29. Напад.

13. Розділ 30. Зрада, підступність і відплата.

Невідома планета 5.

1. Передмова.

2. Розділ 1. Між тишею та бурею.

3. Розділ 3. Роз’їзди.

4. Розділ 5. Σκορπιός.

5. Розділ 7. Круговерть.

6. Розділ 10. Рейди.

7. Розділ 13. Зустрічі та відкриття.

8. Розділ 20. Тех, спогади і сьогодення.

9. Розділ 24. Тиша між зорями.

10. Розділ 28 Доступ до всесвіту. 

Невідомий всесвіт

1. Розділ 1. Підготовка до подорожей.

ВІРШІ

Невідома планета 3.

1. Розділ 4. Розмови та пошуки.

Тут храми в піску серед кам'яних плит,

Шепочуть легенди крізь тисячі літ.

Але з часом пустеля стирає сліди,

Лиш фрески пригадують раси труди.

У стародавніх руїнах лише відлуння живе,

На каміннях залишилися тіні того, що мине.

Тут статуї впали, їх час розтрощив,

А попіл епох їх піском застелив.

Тут духи віщають, як свідки віків,

Про зоряний флот і падіння богів.

Про знання, що у надрах пісок приховав,

І голос з легенд про це провіщав.

2. Розділ 28. Проміжний світ.

Крізь зорі й вітер у вічний політ,

Відкриє дорогу новий зореліт,

І тінь його довга у небо злетить,

Залишивши слід, де безодня шумить.

Там спокій і тиша, там інший є світ,

Що кличе крізь час у космічний політ.

А зорі яскраві у темряві вічній,

Супроводять у мандри той шлях довговічний.

Незнані планети, мов загадки у снах,

Тут раси існують у різних світах.

Шукаю я долі в чужих небесах,

І зірки шепочуть: "Ти знайдеш свій шлях".

І воля, що лине крізь простір і роки,

Загартовує дух мій і силу думки.

Бо всесвіт чекає, і кличе, і зве,

Де зірка далеким промінням живе.

Куди ж ти, душа, помандруєш знову,

Які ти відкриваєш світи, де основу

Ти сам закладаєш у пошуках мрій,

Залишивши місце для нових надій?

І ось, через зорі, крізь час — за межу,

До обрію нового, де живу і служу.

Там в сяйві зірок я знайду свій причал,

Де вічність — мов хвиля, а шлях — мов кришталь.

3. Розділ 31. Втеча.

Крізь пустку холодну, крізь простір та час,

Мандрую, шукаючи власний свій шлях,

Літаю з котами в безкраїх світах.

Бо в серці моєму – вогонь ще не згас.

Істоти навколо, шепочуть секрети,

Про зоряні струни, про давні прикмети.

У їхніх очах – відображення долі,

Що злились у пісню, мов стукіт у скроні.

І хоч осяяння бувають важки,

Я вчуся читати цей світ, як книжки.

Бо кожна планета, що в сяйві зірок,

То частина дороги й частина думок.

Таємниці глибин і мовчання небес,

Ведуть мене далі, мов незримий прогрес.

Ось в зорянім небі залишився слід,

Що шепоче мені: "Ти не сам, ще є хід".

4. Епілог.

Планети мовчать, але шепчуть вітри,

Їх голос луною летить крізь світи.

Я чую той шепіт, вбираю у душу,

І кожен рядок переношу, як мушу.

Десь під зоряним небом друкую роман,

А мій корабель, розтинає туман,

Де кожна глава — це новий небокрай,

Де уява малює мені власний рай.

Тут битва за правду, тут пошук себе,

Тут зоряний шлях у майбутнє веде.

Тут між рядками розсипані кожного мрії,

Прощання та зустрічі, втрати й надії.

І я, між зірок, як той вільний соліст,

Творю інший всесвіт, друкую на лист.

Коли завершиться цей епос — не знаю,

Та кожне я слово життям прикрашаю.

Невідома планета 4.

1. Передмова.

Ця істо́рія про боротьбу́ й наді́ю,

Про лю́дство, що шука́є нову́ мрі́ю.

Мандру́ють геро́ї в руїнах світі́в,

Де сві́тло сяга́є забу́тих краї́в.

Тут ко́жен їх крок це є ви́бір буття́,

Між ти́шею сме́рті й во́гнем життя́.

Вони́ вижива́ють, стира́ючи страх,

Знахо́дять дорогу́ у ме́ртвих світах.

Зага́дки вивча́ють в ула́мках столі́ть,