Вірші "Весняні квіти"
Ковтаю
Я вдихаю у груди,
дзеркально чисте повітря.
Воно не так як люди,
повітря насправді є чистим.
Я вдихаю, ковтаю!
Та не торкаюсь до суті...
Я тікаю, страждаю,
Та не можу збагнути!
Щодня я шукаю,
Почуття вже забутті.
Я знаходжу тебе.
Ховаю ікла від лютті.
Та вони рвуться на волю.
В злетіти бажаю,
Та кайдани закуті.
В твоїй душі глибина,
Яку не мають смертні люди...
Нехай лише час розсудить.
Між страхом і тишею знов,
Я ногами не дістаю дна...
Ми не виживемо на цьому судні.
Але надія в мене лише одна.
До себе я тебе пригортаю,
І ніхто нам не судді.
Всі провини свої облишаю,
Їхнє місце в омуті.
За напрямком вітру,
Я з тобою вирушаю.
Але шляхи наші різні,
І я вже стоятиму на краю.
Я житиму у пеклі,
А тебе уже зачекалися... у раю.
Відредаговано: 19.04.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
