Вірші "Весняні квіти"

Інші

Нас ще з самого дитинства коріння тягне до дна,

Більшість з нас живуть і навіть того не зна.

Живуть... І лише чекають смерті,

Вони не люблять, не живуть, не мріють.

Лише натягають іншим на шиї - петлі.

А ти лети! Лети! Прошу.

Живи, мрій, люби.

А потім... Вже й не бійся смерті.



#1622 в Сучасна проза
#1635 в Різне
#385 в Поезія

У тексті є: щастя, вірші, любов

Відредаговано: 15.05.2023

Додати до бібліотеки


Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше