Моє тіло гріє теплий, весняний захід,
І я вже починаю забувати холод зими.
Коли запах морозу вранці,
Замінює запах цвіту м'який.
І небо колотить палітру свою,
Що жодному поету,
Очима не передати,
І словами не описати,
Отой до болі знайомий запах і вид.
І спів пташиний, отой з дитинства єдиний,
Колотить душу невинну мою.
І весна ніби щороку була,
А ця ніби перша й єдина.
Можливо моє серце доросло,
До цього єднання "природа й людина".
Можливо я відчула ту саму красу,
До чого прагне всесвіту сила.
Зелені барви, і нотки тонкі,
І я зачаровано стою,
Ніби у світі є ще надія...
Відредаговано: 15.05.2023