Ти робиш глибокий подих,
Запах дощу б'є у груди,
Даруючи відчуття дитинства.
І ти б побіг по росі на зустріч,
Та світ більше тебе не чека.
Бо стрічка безтурботного життя - збігла.
І дощ тепер навіює лише тугу,
А не оту дитячу радість.
І в грудях він розпалює жагу,
Жагу розбити часу сталість.
Відредаговано: 15.05.2023