Скільки прожито було вже днів,
І на порозі чогось нового,
Повертаюсь до забутих снів,
І стою на узбіччі...додому.
Зазираю за спину в минуле,
Оглядаюсь на прожиті дні,
Скільки ще накуєш, ти зозуле?
Пророраховані залишились... чудні.
І закриється книга вже згодом,
Догорить, доіскриться свіча,
І не перейду більш бродом,
Бо тишина мене зустріча.
Оглядаюсь на прожиті роки,
І рахую забуті вже дні,
Тихо стукають в спину ті кроки,
Від яких не по силі втекти і мені.
Не втекти, не сховатись ніколи,
Час іде не спинившись тоді,
Не допоможуть ніякі уколи,
То ж, скільки ще залишилось мені?