Людині людяність не завжди притаманна,
Далеко не у всіх вона в наш час,
Немовби строга, незрадлива панна,
Не визнає пусто-порожніх фраз.
Не любить жадібність, брехню і лицемірство,
Не жалує жорстокість і пиху,
Не терпить заздрощів і ницого блюзнірства,
Майбутнє не будує на гріху.
Щасливцям з нею дуже тяжко жити,
Вона посильний не для всіх вантаж,
Як та волошка в стиглім полі жита,
Одних бентежить, інших вводить в раж.
Бо кожному ця якість до вподоби,
Впадає в око квітка чарівна,
І врешті-решт для власної оздоби,
Зірвуть її любителі руна…
Щоб людяність у світі захистити,
Їй дать реальний шанс на майбуття –
Потрібно ворогів усіх лишити,
Можливості труїти їй життя!