Вірші у віддзеркаленнях

Поза туманом

У твоїх очах не бачу правди.

Її ніколи й не було?

Все сприймалося за правду,

Хоч жилося, як у тумані, як у кіно.

 

У твоїх очах, у твоїх усмішках,

У поглядах серед людей,

У кожнім кроці, у подиху твоєму...

Ти — чарівник свого життя.

Написана твоя поема,

І вороття вже більше нема.

Лиш подих —

Й крок у невідомість.

 

Глухий кут або ж знесена стіна?

Стою й дивлюся мимоволі,

Чекаючи на долю твою.

Бути собою — це дилема,

Та рішення все ж є:

Відкрий розум і серце своє.

2026




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше