У твоїх очах не бачу правди.
Її ніколи й не було?
Все сприймалося за правду,
Хоч жилося, як у тумані, як у кіно.
У твоїх очах, у твоїх усмішках,
У поглядах серед людей,
У кожнім кроці, у подиху твоєму...
Ти — чарівник свого життя.
Написана твоя поема,
І вороття вже більше нема.
Лиш подих —
Й крок у невідомість.
Глухий кут або ж знесена стіна?
Стою й дивлюся мимоволі,
Чекаючи на долю твою.
Бути собою — це дилема,
Та рішення все ж є:
Відкрий розум і серце своє.
2026
Відредаговано: 19.09.2026