Його цілунки, мов отрута,
Та ти шукаєш їх знов і знов.
І кожна зустріч ніби спокута,
І кожен погляд — до краю крок.
Ти знаєш правду абсолютно,
Та все ж ідеш своїм шляхом,
Бо душа твоя така забута,
Що біль сприймає за любов.
Ти у полоні — його владою скута:
Пахне квітами — та так пахне кров.
Ти у полоні. Тебе нема. Ти тінь,
Позбавлена дару поколінь.
Його цілунки, мов отрута...
Його цілунки і руки його
Дають тобі нове життя —
Початок нового кінця.
2026
Відредаговано: 19.09.2026