Вірші у віддзеркаленнях
Між рядками
Я не говорила, коли була малою
Про сутінки, про свої думки.
Пориналася в навчання з головою,
Та не було у цьому користі,
Бо не того мені хотілося,
Й мріяла я не про те —
Десь у собі я загубилася
Серед "обіймів" батьків.
І довго я журилася,
Ображаючись на життя:
Немає сонця — засмутилася,
Бо вчинки є — каяття нема.
Зламалась би, та не зламалася,
Бо уважною була до життя.
І я читала. Багато читала,
Щоб зцілилася дитини душа.
Хоч інколи, чесно, здавалося —
Читаю більше, ніж живу сама...
Тоді й до мене прийшла
Істина доволі смішна:
Не зміниться людина,
Як за "вуха" її не тягни.
Без прозріння немає сили,
Тож нехай стоїть, а ти іди.
І я пішла повільною ходою,
Бо хто спішить — наткнеться на цвяхи.
Це не дорога, якщо не взять з собою
Пережовані досвіду сліди.
Я просто йшла, як до мене вона
Прив'язалася зі словами:
"Дякую, що себе ти не втратила
Й можеш бачити між рядками".
Муза моя пробудилася
Й більше ніколи не спить.
Добре, що навчилася
З нею я жить…
Хоч графік у неї,
Скажу відверто,
Зовсім не дружить
З побутом вперто...
Я бачу історії всюди:
У поглядах, жестах, словах,
У подиху вітру, в дитячій усмішці,
В дзюрчанні води і в танцях німих.
Шукаю я сенси й шукаю відповіді —
Навіть там, де тиша сама.
2026
Відредаговано: 19.09.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
