Вірші у віддзеркаленнях
Маска
"Спочатку ми приміряємо обличчя,
Потім вони приміряють нас" –
Це не мої слова. Це у вашому вірші.
А я сказала: Це проблема вічна,
Бо людина говорить: "Ще є час",
Щоб бути собою… та губиться в тиші,
Бо з маскою голос серця мовчить,
Бо з маскою простіше жить.
Маска вростається, спалює шкіру,
Плутає правду і власну міру.
Маска. Маска. Маска.
Є інший вибір? Маска. Маска...
Маска. Прокидається звір
Без власних поглядів і почуттів –
Ніхто цього не прагнув, не хотів.
Це суспільства змова:
Посміхайся, коли у тебе болить,
І жодного слова,
Навіть якщо до німоти гнітить.
Не до вподоби?
Ми так живемо і ти живи.
Носи свою маску, носи!
Не тобі змінювати світи.
І я носила, не знімала,
Поки не впізнала
Себе серед сотні облич,
І почувся із дзеркала клич:
Знайди себе, знайди!
Ти можеш бути з протиріч,
Головне, щоб це була ти...
З тих пір вдома я — це я,
На публіці ж — одна з масок.
У цьому провина моя?
Чи так уже влаштоване життя?..
Маска. Маска. Маска...
2026
(надихнулася віршем "Лицемір" – Ромул Шерідан)
Відредаговано: 19.09.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
