Вірші у віддзеркаленнях
Не питаю вже я "навіщо"
Сьогодні подруга запитала:
"Як ти? Твої вірші
Якось депресивно-сумні…"
На що я усміхнулася,
Написавши ці слова:
З нею життя як крива.
"З ким?" — не зрозуміла вона.
З музою. У мене ж поета душа.
Сьогодні я танцюю,
А завтра я в бігах,
Бо натхнення моє лютує —
Спасіння лише в словах.
Тож я пишу, тож я міркую
Про тих і сих, про почуття,
Що бачу я у перехожих,
Що чую між рядків —
Тисячі облич — такі всі схожі —
Не дивно. Від одних батьків.
Тож я пишу, тож я міркую —
У цьому поклик мій і шлях.
І коли я навіть не сумую,
Сум є в моїх віршах,
Бо муза моя примхлива —
Не підкоряється вона мені.
У неї то штиль, то потоки вітрів.
Є рядок зі слова, а є зі слів…
Не питаю вже я "навіщо" —
Просто мовчки творю,
Бо її накормивши,
Можу сказати: Я живу.
2026
Відредаговано: 19.09.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
