Вірші у віддзеркаленнях
Навіщо
Сонце сходить тихо над водою,
Зачаровують хвилі морські.
Відступає те, що зветься журбою,
Й прокидається спів у душі.
Сонце гріє, палає у ніжності,
Повертаючи тебе до життя.
Цурання? Зневага до себе?
Канули в минуле без вороття.
Старі мрії, надії, можливості
Посадила ти під замок —
Не дали б вони вічності,
Лиш завчений, гіркий урок:
Мовчання, цілунок у п’яти
І безкінечна метушня.
Питала ти: "Сили де взяти?" —
"В мудрості світу", — відповіла вода.
Подивилася ти знову на море —
В нім побачила таємниці землі.
Вдруге заспівало серце твоє,
Бо обрала ти життя, не сни.
Ти усміхнена, повна енергії,
Мов сонце, що сходить щодня.
І море шепоче: "Немає межі,
Де ти є і свобода твоя,
Де воля і сміх вживаються разом,
Де є місце і втіхам, і сльозам.
Ти сильна, твоя сила безмежна —
Лише не зраджуй нам".
І подивилася ти знову на сонце —
Воно над морем все горить і горить,
Немов оберіг від тривог і безсилля —
Отримуєш ти зцілення вмить.
Стало так тихо, так світло й просто,
Наче знайшла ти себе у собі.
"Чому відразу так не можна?" —
Думки відігнала ти ці.
Без жодних "не можна",
Без жодних "чому?",
Є лише "навіщо"
На своєму шляху.
2026
Відредаговано: 19.09.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
