Вірші у віддзеркаленнях

Опущені повіки

Що то за погляд

З-під опущених повік?

Це таємна змова

Тих, кому нарік

Він щастя з-поза гору —

Цінність втрачається його.

Не дивляться вони вгору

Й зір не помічає всього:

Не бачать вони втому,

Крик безслідної душі.

Осуд — знання їх у цьому.

І хоч руки брудні,

Говорять: нам видніше,

Ми доросліші й розумніші.

Це застигле кліше,

Як і знання

Слова ці пусті.

Від них лине запах старини —

Не дивно, що не бачать

Й не чують голос світу —

Позбавлені вони далини.

Нема нічого.

Лише погляд

З-під опущених повік.

Накриває їх втома —

Вони не бачать і цього.

Доля тисне: «відмова» —

Кожному своє дано.

2026




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше