Вірші у віддзеркаленнях
По той бік стіни
Себе я знайшла
Та не можу бути собою,
Бо виросла стіна,
Що зветься журбою:
Обов'язок, страх, відповідальність,
Стримання емоцій і лояльність,
Непорозуміння, емпатії гнилість,
Мовчання, повільна кмітливість.
Знайти себе – не порятунок,
Це просто блукання кінець –
Такий собі долі цілунок
Й одягнений на шию вінець.
Знайти себе без просвіту –
Це як дерево без розквіту:
Стоїть, корінням в землю вросло,
Гілля тягнеться в небо німе,
Сонце знову холодне зійшло,
Відпадає гілля — цвіле.
Що буде далі — надії немає?
Чується спів крізь гілля й вітри.
Завірюха завжди минає,
Та чи залишаться по мені сліди?
Маю я те, що інші не мають —
На цьому тримаються надії мої.
Чому ж тоді серце завмирає
І повіки мружаться вмить?
Воно точно щось та й знає,
Та не може про це говорить.
Добре, що кохання не згасає —
Й живістю своєю бурлить.
Думки в дрімоту поринають
Й розквітає пустоцвіт.
2026
Відредаговано: 19.09.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
