Пробач мене, коханий,
За дивну поведінку часом,
За думки мої туманні,
Що приходять тихим гласом.
За те, що часом мене не впізнати,
Хоч я все одно та сама — твоя.
За те, що вмієш мене пробачати,
Бо надто сильна любов твоя.
Пробач, що часом не до сміху,
Хоч і говорю я жартома,
Що ти чекаєш на втіху,
А знову сльози, знов журба.
Пробач мені, любий, ці слова —
Така вже я, така й любов моя.
Не обіцяю я змінитись,
Бо терпіти не можу брехні.
Дай мені часу, щоб зцілитись —
Можливо, в житті буде більше весни.
Редакція: вересень 2026
Відредаговано: 19.09.2026