Вірші у віддзеркаленнях

Більше весни

Пробач мене, коханий,

За дивну поведінку часом,

За думки мої туманні,

Що приходять тихим гласом.

За те, що часом мене не впізнати,

Хоч я все одно та сама — твоя.

За те, що вмієш мене пробачати,

Бо надто сильна любов твоя.

Пробач, що часом не до сміху,

Хоч і говорю я жартома,

Що ти чекаєш на втіху,

А знову сльози, знов журба.

Пробач мені, любий, ці слова —

Така вже я, така й любов моя.

Не обіцяю я змінитись,

Бо терпіти не можу брехні.

Дай мені часу, щоб зцілитись —

Можливо, в житті буде більше весни.

Редакція: вересень 2026




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше