Раніше ти мовчала,
Бо заборонялося тобі говорить.
Раніше ти кричала
Мовчки від страху. Нехай горить!
Раніше ти трусилася
Мов кущик у буремний день,
І якось тобі наснилося,
Що повітря покинуло легень.
Зараз вмієш ти говорити,
Бо нікого боятися тобі,
Та ти продовжуєш тужити,
Бо з голосом пішли й мрії твої.
Голос є, мовчання присутнє —
Немає з ким говорить,
Бо в соціумі розуміння відсутнє,
І йому байдуже, що горить.
І нехай говорять що говорять —
Думка лишається незмінною моя,
Бо через соціум втрачають долю,
І блукає світом скалічена душа.
Моя ж душа припинила шукати —
Серце міцне, не згасає в пітьмі.
Воно почало для себе співати,
Хоч і лине спів у невідомі краї.
А мрії нехай змінюють форму і зміст,
Бо кожен мій крок — це вже новий міст.
Редакція: вересень 2026

Відредаговано: 19.09.2026