Вірші у віддзеркаленнях

Крізь тріщини

Тіло може говорити —

Як провідник думок.

Добре, коли воно починає світити,

І не здається зайвим ще один крок.

Добре, коли воно може мовчати,

Бо за думки платять життям,

Втрачаючи себе в одну мить.

Немає права на вороття.

Тоді — що кричати, що не кричати —

Не пробудиться сердечний спів.

Лише буремний погляд

І зола з нестійких містків

Розвіється від вітру —

І зникнеш ти без слідів.

Залишиться тільки погляд

І гіркий післясмак,

Бо не знайдеться тобі місця —

Для інших ти просто брак.

Кожна душа потребує світла

І знаку від Всевишнього,

І далі — справа кожного:

Зцілитись чи лишити тінь.

2026




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше