У самотності — твоя сила,
У ній також погибель твоя.
Ти позбулася власної мрії,
Гадаючи — кращим буде життя.
О, як же ти помилилася!
На шкодування немає часу.
Твоя душа оголилася —
Й не бачиш ти більше красу.
Що те сонце, що те море?!
Серце тужить і болить.
На самоті ти вкотре
Намагаєшся не згоріть.
Але чому ця самотність
Так тривожить твоє буття?
І де поділась безтурботність —
Така жадана?.. Все брехня.
Хоч правда: винна, і в тому твоя
Є провина одна лиш мала —
Що самотність — брехлива, лукава,
А ти: “Вона подружка моя”.
Не самотня — твій маленький гріх:
Що не бачиш усе, як усі.
Сміх пробирає тебе часом —
А сумні рядки лягають самі.
Схоже, позбавлена ти втіх —
Мовчання інколи ліпше.
Ти не самотня. Поряд є всі —
Лише один мінус — ти.
Отож, самотність — брехлива,
І в ній погибель твоя.
Не може бути у ній сили —
Лише дорога в небуття.
2025

Відредаговано: 03.09.2026