Вірші у віддзеркаленнях
Порожнє гніздо
У мене немає дому —
Ні з цегли, ні з піску,
Ні з плоті, ані з крові.
Я тут. Я є. Я — наяву.
Та шлях до себе невідомий.
Стурбованість, зморшене чоло,
В очах глибоке розуміння:
Щастю не бути, коли себе нема —
Є тільки тиша і сумління.
І крок вперед — немов у сон,
Без сил, без певного зусилля,
Бо смак той втрачений, забутий,
Чи його зовсім й не було?
Куди піти, куди податись?
Так і хочеться просто здатись,
Бо сльози всі вітром занесло,
І біль той стих... лишився смуток.
Я для себе не крило,
І не світовий здобуток.
У мене зморшене чоло,
І в руках лише жмуток.
У мене немає дому —
Й, мабуть, ніколи не було:
Ні з цегли, ні з піску,
Ні з плоті, ані з крові.
Я тут. Я є. Я — наяву.
Та шлях до себе невідомий.
2025
Відредаговано: 04.09.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
