Вірші у віддзеркаленнях

Усмішка долі

Метелик строкатий сів на плече,

Обірвавши свій уявний політ.

Було хмарно, тепер сонце пече,

Ніби не лив дощ днями напроліт.

 

Строкатий метелик — усмішка долі?

Їй властиве точне попадання.

Але чи не будуть нові тривоги?

Бо ворог наш — це тихе вагання.

 

Метелик строкатий, мабуть, до успіху,

Вижили б крила, чіпляючись за віху.

 

І серце тріпоче, мов вітер у полі,

І ноги йдуть за покликом долі.

2021-2023

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше