Лірично-містичний вірш

Хмарки чіплялись за Карпати...
Лежали сонно у долинах.
Вони іще хотіли спати.
А потяг мій крізь гори линув.
Є у Карпатах щось казкове,
Щось дивне, чарівне, незвичне.
У співі залізничних колій
Мені почулось... потойбічне.
Я крізь вікно вдивлявся в гори,
Там краєвиди пропливали.
"Тут все красиво! Все! Та й годі!" –
Краплинки дощові співали.
Хмарки прокинутись забули,
Звертались мляво до туману:
"Ти з нами мандрувати будеш?
Агов, тумане, йдеш за нами?"
Хіба ж дива збагнути можна?
Я слухав стук коліс уважно.
Неначе чарівник-художник
Мені показував пейзажі.
Допито чай... Я слухав ранок.
Вагон дрімав, таке буває...
Я відчував, всесвітня прана
В Карпатах, тут відпочиває...
Відредаговано: 07.06.2026