Вірші та віршики
06. Поети – люди дивні
Іронічний вірш
Поети – люди енергійні,
Непосидющі та прудкі.
Вони складають оди, гімни…
І скрізь у них – рядки, рядки…
А ще, поети – люди дивні.
І то не вада, не порок.
Мене залиште на годину,
Я буду шкрябати пером.
Щоб віршик гарно проспівати,
Працюю цілий день над ним.
Я можу бути дурнуватим,
Не можу бути лиш нудним.
Поет – то наче занедужав,
А ліків досі ще нема…
Ось ми такі… Що ж зробиш, друже?
Нас лікувати – все дарма!
Сонетно-стансова хвороба…!
Ми байкарі та кобзарі…
Не ледацюги, не нероби –
Літературні трударі!
Дивлюся в небо, підбираю
Слова яскраві для вірша.
А здалеку, з-за небокраю
До мене рими вже спішать.
Відредаговано: 06.03.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
