
Іронічний вірш
Сьогодні о дев’ятій ранку
Вірші писати мав у плані.
Поснідав, відчинив фіранку –
Серйозні наміри, незламні…
Завчасно спланував створити
Шедевр красивий та значущий.
Планшет з редактором відкрито,
Тож налаштовуюсь чимдужче.
Старанно рухаю руками,
Роблю гімнастику, зарядку,
Ретельно ворушу думками –
Все, що потрібно для порядку.
Дивлюсь у стелю та чекаю.
Годинник тікає невпинно.
А віршик не «летить», тікає.
Процес занадто тихоплинний...
. . . . . . .
Ось вже десята – час для ланчу.
Я ж наче не такий ледачий,
А вірш не пишеться, пробачте.
Не так сформулював задачу?
Я сподіваюсь, може, згодом
Щось «прилетить» красиве й гарне.
Бо все ж залежить від погоди.
То, може, я чекаю марно?
Не йде за розкладом натхнення…
Очікую… Що ж буде далі?
Та Муза що, глузує з мене?
Година… друга… Все невдало…
Аж ось – «летить»!!! Шедевр конкретний!!!
Я навіть трішечки злякався.
Шедевр!!! Я ж бачу всі прикмети.
Хоч ти радій, а хоч і кайся.
. . . . . . . . .
Мене п’янить цей творчий «трунок».
Мої вірші завжди у тренді.
Гей, видавці! У чергу! Струнко!!!
Перелякались, конкуренти?!
. . . . . . . . .
Натхнення – давній пережиток…
Будильник – головне у темі!
Його ж не треба сторожити.
Ото така моя система…
Відредаговано: 09.11.2025