А пам'ятаєш, як ти мені
Щиро у коханні клявся?
Як заміж мене кликав?
Ми мріяли про двох дітей....
про двох чудових і прекрасних....
А пам'ятаєш наш будинок?
Тієї скромної, маленької хатини
Посеред вишневого садка,
З калиною коло вікна...
Та реалія без мрій, без втіхи...
Без вишневого садка і з калиною коло вікна
Вона жорстока та підступно тиха...
Мій світ бренить слізьми у чорні вуалі...
Чому та клятая війна посміла у вікно до нас постукать?
Прийшла мов дикий звір
Назавжди розлучивши нас...
"Наразі я вагітна,
Лікар каже:"-Буде двійня"
Як шкода, що ніхто із них
Незнатиме про справжні батькові обійми.
Як шкода, що ніхто із них не погляне в твої синьо-карі очі".
Відредаговано: 07.04.2024