Ще один верлібр.
Крок у майбуття
Крокую я алеєю широкою.
Сьогодні вона гола та сумна,
А завтра - потопає в кольорах.
Ловлю ласкаве сонячне проміння,
Що лагідно освітлює мій шлях.
Асфальт пощерблений, увесь у тріщинах,
Моє життя - падіння й злети.
Іду вперед, не озираюсь, не сумую,
Минаю ямки - кляті перепони.
Назустріч люди: хтось - посміхається,
А хтось - сльози ллє, кричить, кляне.
Все змінюється - невпинно, невблаганно,
Не встигаю я й оком мигнути.
Уже не та, якою почала цей шлях,
Якою вийду - не знає жодна жива душа.
Шепоче вітер пісню: «Йди, не зупиняйся,
Якщо не хочеш, як немає сил,
Коли здається - сенсу вже бракує».
Я йду вперед, у світле майбуття,
Я вірю в нього, в кожен новий день,
І я роблю наступний крок.
Відредаговано: 30.03.2026