Вірші продиктовані життям

Привид завтрашнього дня

Я відкрила для себе світ поезії - різноманітний і багатий на форми, ритми та способи вираження. Це моя спроба написати вірш у формі верлібру.


Привид завтрашнього дня 

чого стоїш 
посеред вітру

один
як та безмовна пустота

чого вуста твої 
замовкли

весна твоя 
пішла

забулись 
спогади солодкі

страх 
проник у кожен атом

вітер змін 
збиває подих

тепло тікає
крізь щілини

стоїш 
як голий 

самотній
кволий
слабкий 

безжальний дощ 
шмагає тіло 

цей дощ 
з розтрощених надій

тремтять розбиті ноги

несила крок ступити

настане завтра

хочиш ти цього 
чи ні




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше