"Мелодія дощу"

1

Краплі падають на дах, мов тихі ноти,

І створюють мелодію самотності,

Я слухаю її,

Щоб відчути ритм серця і природи.

2

Вулиці виблискують мокрим асфальтом,

Мов дзеркала для хмар,

Я йду серед них,

Щоб відчути відображення думок.

3

Вітер грає з листям,

Мов музикант з невидимими струнами,

Я прислухаюся до шелесту,

Щоб відчути ніжність і свободу.

4

Старі дерева ковтають дощ,

Мов губи, що шепочуть спогади,

Я торкаюся їх кори,

Щоб відчути силу і терпіння.

5

Краплі стукають у вікна,

Мов слова, що не вимовлені,

Я слухаю їх,

Щоб відчути тишу й емоції водночас.

6

Туман стелиться над парком,

Мов легка ковдра для спогадів,

Я йду крізь нього,

Щоб відчути магію моменту.

7

Птахи ховаються під гілками,

Мов слухачі мелодії,

Я спостерігаю за їхнім страхом,

Щоб відчути тендітність життя.

8

Річка біжить швидше від дощу,

Мов спогад, що прагне втекти,

Я стою на березі,

Щоб відчути рух і невловимість часу.

9

Ліхтарі розливають світло у калюжі,

Мов маяки для заблуканих думок,

Я йду під ними,

Щоб відчути гру світла і тіні.

10

Старі містки тремтять під водою,

Мов тривога серця, що колись любило,

Я ступаю обережно,

Щоб відчути вагу і крихкість.

11

Краплі падають на мої руки,

Мов дотики незнайомої ніжності,

Я ловлю їх,

Щоб відчути тепло і холод одночасно.

12

Старі ворота скриплять під дощем,

Мов двері у минуле,

Я відкриваю їх,

Щоб відчути шепіт забутих часів.

13

Тіні трав танцюють у вітрі,

Мов примари старих мрій,

Я дивлюся на них,

Щоб відчути швидкоплинність і красу.

14

Старі лавки стоять мокрі,

Мов свідки минулих зустрічей,

Я сідаю на одну,

Щоб відчути присутність тих, кого вже нема.

15

Хмари пливуть по небу,

Мов кораблі у морі спогадів,

Я піднімаю голову,

Щоб відчути простір і легкість.

16

Тиша ночі зливається з дощем,

Мов обійми для самотньої душі,

Я слухаю цей шепіт,

Щоб відчути спокій і сум.

17

Старі стіни будинків блищать під дощем,

Мов сліди життя, що залишилися,

Я прислухаюся до тріщин,

Щоб відчути їх історії.

18

Краплі біжать калюжами,

Мов маленькі ріки на землі,

Я дивлюся на них,

Щоб відчути рух і свободу.

19

Пташині крики рідко лунають,

Мов нагадування про життя,

Я прислухаюся,

Щоб відчути надію серед меланхолії.

20

І я стою серед дощу і тіні,

Ловлячи кожен звук і подих,

Щоб відчути, як душа співає

Мелодію життя і спогадів.