"Тиха мелодія душі"

1

Сиджу на березі вечірньої річки,

Вода шепоче свої таємниці,

І кожна хвиля торкає серце,

Наче нагадуючи про минуле.

2

Листя легке падає з дерев,

Мов ноти тихої пісні осені,

Я слухаю їх шелест,

Щоб відчути гармонію миті.

3

Старі містки скриплять під ногами,

Мов спогади, що не дають спокою,

Я ступаю обережно,

Щоб відчути історії під ногами.

4

Вітер несе запах дощу і трави,

Мов картини далекого літа,

Я вдихаю його глибоко,

Щоб відчути смак тепла і суму.

5

Старі будинки мовчки стоять у темряві,

Мов охоронці спогадів,

Я дивлюся на їхні вікна,

Щоб відчути життя, що колись було.

6

Тіні дерев танцюють на стежках,

Мов привиди нездійснених мрій,

Я крокую серед них,

Щоб відчути гру світла і темряви.

7

Річка відбиває зорі, мов вікна у інші світи,

Я дивлюся на їхнє сяйво,

Щоб відчути велич всесвіту,

І спокій у власному серці.

8

Старі лавки чекають на перехожих,

Мов нагадування про людські історії,

Я сідаю на одну з них,

Щоб відчути тишу і спогади одночасно.

9

Птахи кудкудакають у далині,

Мов голоси радості і свободи,

Я прислухаюся до них,

Щоб відчути легкість у душі.

10

Старі дерева схиляють гілки до землі,

Мов обійми, що дарують захист,

Я стою серед них,

Щоб відчути силу природи.

11

Туман обіймає вулиці міста,

Мов ковдра для спокою,

Я йду крізь нього,

Щоб відчути м’якість ночі.

12

Ліхтарі кидають тепле світло,

Мов промінь надії у темряві,

Я крокую під ним,

Щоб відчути тепло серед холоду.

13

Старі стіни зберігають шепіт людей,

Мов привиди минулого,

Я прислухаюся до них,

Щоб відчути тісний зв’язок з історією.

14

Краплі дощу стукають по даху,

Мов ритм серця міста,

Я слухаю їх,

Щоб відчути плин життя.

15

Старі сходи ведуть у темряву,

Мов шлях у невідоме,

Я йду ними повільно,

Щоб відчути страх і відвагу одночасно.

16

Тіні будинків тягнуться вздовж тротуарів,

Мов картини вечірньої драми,

Я крокую між ними,

Щоб відчути гру світла і тіні.

17

Зорі пробиваються крізь крони дерев,

Мов очі, що спостерігають за світом,

Я піднімаю голову,

Щоб відчути безмежжя і спокій.

18

Вітер несе запах осінньої землі,

Мов спогади, що плутаються в повітрі,

Я вдихаю його,

Щоб відчути минуле і теперішнє одночасно.

19

Старі ворота скриплять від часу,

Мов двері у забуті світи,

Я відкриваю їх обережно,

Щоб відчути дотик минулого.

20

І сиджу на березі річки, ловлячи тишу,

Вловлюючи кожну мелодію миті,

Щоб відчути, як душа співає

У єдності з вечірнім світом.