"Шлях крізь осінь"

1

Осінь впала на місто золотом,

І кожен крок лунав як шурхіт листя,

Я йшов, вдивляючись у далечінь,

Щоб відчути зміну у повітрі.

2

Туман вкрив вулиці ніжно,

Мов покривало для спокою і суму,

Я ступав крізь нього обережно,

Щоб відчути легкість і тяжкість миті.

3

Вітер ніс запах дощу і землі,

Мов спогади, що не відпускають,

Я вдихав його глибоко,

Щоб відчути відлуння минулого.

4

Старі дерева тримали листя,

Мов тіні прожитих років,

Я торкався кори,

Щоб відчути стійкість і втому часу.

5

Ліхтарі кидали довгі тіні,

Мов шляхи, що ведуть у невідоме,

Я йшов серед них,

Щоб відчути гру світла й темряви.

6

Річка тихо плескалася об каміння,

Мов мелодія забутих спогадів,

Я стояв на березі,

Щоб відчути її ритм і спокій.

7

Старі лавки мовчки чекали,

Мов свідки нічних роздумів,

Я сідав на одну з них,

Щоб відчути присутність минулого.

8

Тіні котів гойдалися на стінах,

Мов маленькі привиди вечірніх мрій,

Я спостерігав за ними,

Щоб відчути грайливість і самоту водночас.

9

Птахи злітали у небо,

Мов спогади, що рвуться вгору,

Я дивився на їх політ,

Щоб відчути свободу миті.

10

Старі двері скрипіли від вітру,

Мов шепіт давно забутих людей,

Я прислухався,

Щоб відчути історії, що не згасли.

11

Листя шепотіло під ногами,

Мов слова, що ніколи не сказали,

Я йшов крізь нього,

Щоб відчути загадку осені.

12

Туман стелився над дахами,

Мов покривало для нічних думок,

Я дивився крізь нього,

Щоб відчути магію невідомого.

13

Старі стіни ховали відлуння голосів,

Мов шепіт забутих історій,

Я вдивлявся у тріщини,

Щоб відчути присутність минулого.

14

Вода в калюжах відбивала небо,

Мов дзеркало для мрій,

Я спостерігав за відбиттям,

Щоб відчути красу дрібних митей.

15

Старі сходи піднімалися вгору,

Мов кроки до незвіданого,

Я ступав обережно,

Щоб відчути очікування й надію.

16

Тіні будинків грали на тротуарі,

Мов сцена вечірньої драми,

Я крокував серед них,

Щоб відчути гру світла й темряви.

17

Старі дерева обіймали вулицю,

Мов стражі тиші, що зберігають спокій,

Я йшов під їх кронами,

Щоб відчути спокій серед руху.

18

Зорі пробивали темряву дахів,

Мов очі, що спостерігають за світом,

Я піднімав голову,

Щоб відчути безмежність простору.

19

Вітер ніс запах осіннього дощу,

Мов спогади, що пливуть крізь ніч,

Я вдихав його,

Щоб відчути зв’язок із світом.

20

І йду крізь осінь, слухаючи тишу,

Ловлячи кожну миттєвість,

Щоб відчути, як шлях осінній

Проникає у серце назавжди.