"Тіні спогадів"

1

Старий будинок ховав тіні,

Мов шепіт далеких років,

Я йшов по коридорах часу,

Щоб відчути дотик минулого.

2

Старі фотографії на стіні,

Мов миті, що застигли назавжди,

Я вдивлявся у обличчя,

Щоб відчути тепло давно забуте.

3

Скрип старих дверей лунав тихо,

Мов голоси минулого,

Я крокував обережно,

Щоб відчути присутність минулого.

4

Старі книги на полицях мовчали,

Мов свідки часу, що пливе,

Я відкривав їхні сторінки,

Щоб відчути думки попередніх днів.

5

Тіні на підлозі рухалися повільно,

Мов спогади, що не відпускають,

Я йшов серед них,

Щоб відчути їхню вагу.

6

Старі годинники тикали ритмом,

Мов серце дому, що не змінюється,

Я прислухався до їх стуку,

Щоб відчути плин часу.

7

Вітер заходив крізь вікна,

Мов посланець змін і спогадів,

Я ловив його холодні дотики,

Щоб відчути пам’ять простору.

8

Старі меблі стояли мовчки,

Мов свідки радості і смутку,

Я торкався їх поверхні,

Щоб відчути сліди минулого.

9

Старі дзвони з вежі луною долітали,

Мов нагадування про мить, що минула,

Я слухав їх дзвін,

Щоб відчути тінь часу.

10

Старі сходи скрипіли під ногами,

Мов історії, що не можна забути,

Я піднімався обережно,

Щоб відчути вагу кроків.

11

Світло свічки тремтіло на стінах,

Мов дихання старого дому,

Я вдивлявся у його мерехтіння,

Щоб відчути теплоту спогадів.

12

Старі двері до саду відкривалися скрипом,

Мов привітання минулих літ,

Я виходив назовні,

Щоб відчути подих часу.

13

Трава під ногами шепотіла,

Мов голоси тих, кого нема,

Я прислухався уважно,

Щоб відчути їхню присутність.

14

Старі камені стежки блищали,

Мов сліди тих, хто пройшов раніше,

Я ступав по них тихо,

Щоб відчути зв’язок із минулим.

15

Пташиний спів лунав крізь дерева,

Мов нагадування про життя,

Я зупинявся слухати,

Щоб відчути ніжність миті.

16

Старі листи пахли порохом часу,

Мов секрети забутих днів,

Я розкривав їх повільно,

Щоб відчути голоси минулого.

17

Тіні заходу падали довго,

Мов прощання старого дня,

Я йшов серед них тихо,

Щоб відчути сум і спокій.

18

Старі двері вели до підвалу,

Мов приховані таємниці дому,

Я спускався обережно,

Щоб відчути темряву і спогади.

19

Світло ранку проникало крізь штори,

Мов нове життя, що повертається,

Я вдивлявся у його промені,

Щоб відчути надію серед спогадів.

20

І стою серед тіней і світла,

Ловлячи шепіт старих стін,

Щоб відчути, як минуле і теперішнє

Переплітаються назавжди у серці.