"Світанок надії"

1

Ранок розкрив очі світу,

Мов нова книга на столі,

Я вдивлявся у проміння,

Щоб відчути щось невидиме.

2

Тіні ночі ще тягнулися довго,

Мов шепіт снів, що не відпускають,

Я крокував серед спокою,

Щоб відчути силу початку.

3

Пташиний спів розрізав тишу,

Мов перша нота нової мелодії,

Я слухав кожен звук,

Щоб відчути радість пробудження.

4

Роса блищала на траві,

Мов маленькі діаманти на землі,

Я торкався крапель пальцями,

Щоб відчути ніжність життя.

5

Вітер ніжно грав з волоссям,

Мов старий друг, що вітає,

Я йшов серед нього,

Щоб відчути легкість свободи.

6

Старі дерева стояли мовчки,

Мов сторожі часу й пам’яті,

Я вдивлявся у їх крону,

Щоб відчути мудрість віків.

7

Ранковий аромат землі і квітів,

Мов нагадування про живе,

Я вдихав його глибоко,

Щоб відчути новий день.

8

Тіні трав рухалися повільно,

Мов танок невидимих рук,

Я йшов між ними,

Щоб відчути ритм світанку.

9

Небо фарбувалося у рожеві й сині,

Мов акварель на полотні життя,

Я вдивлявся у горизонт,

Щоб відчути безмежність моменту.

10

Річка дзюрчала тихо,

Мов стародавня мелодія часу,

Я слухав її протяжні звуки,

Щоб відчути спокій серця.

11

Перші промені торкалися обличчя,

Мов ніжні руки на шкірі,

Я закрив очі на мить,

Щоб відчути тепло пробудження.

12

Старі камені на стежці сяяли,

Мов свідки багатьох кроків,

Я ступав обережно,

Щоб відчути їхню історію.

13

Квіти повільно розпускалися,

Мов серця, що відкриваються світу,

Я вдивлявся у їх барви,

Щоб відчути чистоту миті.

14

Туман повільно розсіювався,

Мов завіса для нового дня,

Я йшов крізь нього тихо,

Щоб відчути світло надії.

15

Старі стежки вели у поле,

Мов нитки долі, що тягнуться,

Я йшов ними повільно,

Щоб відчути власний шлях.

16

Сонце піднімалося високо,

Мов серце, що б’ється для всіх,

Я вдивлявся у його тепло,

Щоб відчути силу нового початку.

17

Птахи кружляли у синьому небі,

Мов вітання всьому живому,

Я дивився на їх політ,

Щоб відчути легкість буття.

18

Кожен подих приносив спокій,

Мов тихий шепіт природи,

Я вдихав глибоко,

Щоб відчути момент тут і тепер.

19

Тіні ранку грали на землі,

Мов акварель на полотні світу,

Я йшов серед них тихо,

Щоб відчути красу простоти.

20

І стою серед поля і неба,

Ловлячи кожен звук і промінь,

Щоб відчути, як світанок надії

Несеться у серці назавжди.